Мармур з часів античності використовується як скульптурний і облицювальний архітектурний матеріал завдяки своїм пластичним і декоративним властивостям (твердість; дрібнозернистість, що робить мармур піддатливим у обробці, здатним приймати полірування, через яке виявляється тональне багатство і краса його однорідної, плямистої або сланцевої структури). Мармур використовується також для створення мозаїчних композицій (інкрустаційний стиль, флорентійська мозаїка). Відносна прозорість мармуру породжує на поверхні скульптури тонку гру світла і тіні.      Окремо варто виділити каррарський мармур - загальна назва мармурів, що добуваються з кар'єрів міста Каррара у Тоскані, Італія. У родовищах Каррари є декілька сортів мармуру, але переважає чисто-білий мармур, званий в Італії Bianco, але відоміший під французькою назвою Blanc clair. Основний тон каррарского мармуру - молочно-білий, інколи з легким голубуватим відтінком. Чисто-білі сорти мармуру високо цінуються скульпторами всієї планети. Найпрекрасніші твори скульптури виконані з білосніжного каррарського мармуру.

     Граніт - глибинна порода, що виникла з вогненно-рідкого розплаву в надрах земної кори. Назва породи походить від латинського granum («зерно») і пов'язана з його зернистою структурою.      Граніт - чудовий скульптурний і будівельний матеріал. Масивність і щільність граніту, його широкі фактурні можливості (властивість приймати дзеркальне полірування, при якому на світлі виявляється веселкова гра вкраплень слюди; скульптурна виразність неполірованого шорсткого каменю, що поглинає світло) роблять граніт одним з основних матеріалів монументальної скульптури. Граніт використовують також для виготовлення обелісків, колон і для облицювання споруд.

     Бронза - з глибокої старовини матеріал для декоративно-прикладних виробів і скульптури. Відмінні ливарні властивості бронзи дозволяють відтворювати найдрібніші деталі скульптурної моделі. Пружність, в'язкість, пластичність бронзи дають можливість, не вдаючись до додаткових опор, створювати об'ємні композиції з різким винесенням і сильним розчленовуванням частин, отримувати порожнисті, відносно легкі відливи.
     Бронза, оксидуючись, набуває стійкого забарвлення (природну патину) - від зеленого до густо-коричневого і чорного, а крім того, добре піддається хімічному тонуванню (патинуванню), золоченню, поліруванню, ковці, карбуванню, гравіруванню, що дозволяє отримати різноманітні кольори і фактури виробів.